Правила перевезення пасажирів та штрафи за порушення у 2026 році

Перевезення пасажирів автомобільним транспортом регулюється не однією нормою, а комплексом правил щодо пасажиромісткості, зупинок, маршрутів, документів перевізника, режиму роботи водіїв та безпеки пасажирів. Для водія і для автомобільного перевізника можуть діяти різні види відповідальності.

Однією з ключових норм є ст. 121-2 КУпАП. Вона передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за перевезення пасажирів понад установлену кількість у маршрутному таксі та за перевищення кількості місць для сидіння під час міжміських чи міжнародних перевезень.

Правила перевезення пасажирів автомобільним транспортом

Базові правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту встановлені постановою Кабінету Міністрів України №176.

Чинна редакція Правил у 2026 році регулює, зокрема:

• регулярні пасажирські перевезення;
• міські, приміські та міжміські маршрути;
• міжнародні автобусні перевезення;
• роботу автостанцій;
• квитки;
• перевезення багажу;
• права та обов’язки пасажирів;
• обов’язки водіїв і перевізників;
• пасажиромісткість транспортного засобу;
• інформацію про маршрут.

Чинні Правила можна перевірити на офіційному сайті Верховної Ради України.

Що таке пасажиромісткість

Для відповідальності за зайвих пасажирів важливо правильно визначити допустиму кількість осіб у транспортному засобі.

Пасажиромісткість — це передбачена технічною характеристикою транспортного засобу та визначена у реєстраційних документах кількість місць для перевезення пасажирів.

Отже, водій не може самостійно визначити, скільки людей «фактично поміщається» в автобусі чи маршрутці. Юридично значення мають технічні характеристики та реєстраційні документи.

Штраф за зайвого пасажира у маршрутці

Частина перша ст. 121-2 КУпАП передбачає відповідальність водія транспортного засобу, що працює у режимі маршрутного таксі, за перевезення пасажирів понад максимальну кількість, встановлену технічною характеристикою або реєстраційними документами.

Штраф становить 170 грн.

При цьому важливо встановити:

• яку максимальну пасажиромісткість має транспортний засіб;
• скільки пасажирів фактично перевозилося;
• чи працював транспортний засіб саме у режимі маршрутного таксі;
• якими доказами зафіксовано порушення.

Скільки пасажирів можна перевозити у міжміському автобусі

Для міжміського та міжнародного перевезення діє окреме правило.

Ст. 121-2 КУпАП прямо забороняє водієві перевозити пасажирів у кількості, що перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою або реєстраційними документами транспортного засобу.

Отже, якщо автобус має 45 місць для сидіння, перевезення більшої кількості пасажирів під час міжміського або міжнародного рейсу може створювати склад адміністративного правопорушення.

Чи можна перевозити пасажирів стоячи

Відповідь залежить від виду перевезення та характеристик конкретного транспортного засобу.

Не можна застосовувати універсальне правило:

«стоячих пасажирів заборонено перевозити завжди».

Для міжміських і міжнародних перевезень ст. 121-2 прив’язує допустиму кількість пасажирів саме до кількості місць для сидіння.

Для міських та інших перевезень потрібно враховувати допустиму пасажиромісткість конкретного транспортного засобу та правила його експлуатації.

Порушення правил зупинки маршрутним таксі

Маршрутне таксі не може здійснювати посадку або висадку пасажирів з порушенням установлених правил зупинки.

За таке порушення ст. 121-2 КУпАП передбачає:

штраф 255 грн.

У спорі важливо перевірити:

• де саме сталася зупинка;
• чи дозволена там посадка або висадка;
• які дорожні знаки та розмітка були на місці;
• як порушення зафіксовано.

Маршрут понад 500 км: скільки має бути водіїв

Ст. 121-2 КУпАП передбачає відповідальність за перевезення пасажирів на автобусному маршруті протяжністю понад 500 км одним водієм.

Штраф:

170 грн.

Це правило пов’язане з безпекою перевезень та необхідністю дотримання режиму праці й відпочинку водіїв.

Режим праці та відпочинку водіїв

При пасажирських перевезеннях перевізник повинен враховувати вимоги щодо робочого часу та відпочинку водіїв.

Особливе значення це має для:

• тривалих маршрутів;
• міжміських перевезень;
• міжнародних рейсів;
• транспортних засобів, щодо яких застосовуються правила використання контрольних пристроїв і тахографів.

Недотримання цих вимог може створювати окремі підстави для відповідальності, які не слід змішувати зі ст. 121-2 КУпАП.

Хто відповідає за порушення правил перевезення пасажирів

Це залежить від конкретного порушення.

У частині випадків відповідальність несе:

водій.

Наприклад, саме водій є суб’єктом правопорушень, прямо передбачених ст. 121-2 КУпАП.

Водночас інші порушення законодавства про автомобільний транспорт можуть тягнути фінансові санкції вже для:

автомобільного перевізника.

Тому перед оскарженням штрафу потрібно встановити:

• кого притягнули до відповідальності;
• за якою статтею;
• який орган виніс постанову;
• чи йдеться про адміністративний штраф водію або фінансову санкцію перевізнику.

Штраф водію і штраф перевізнику — це не одне й те саме

Це принципова різниця.

Адміністративна відповідальність водія може наставати за КУпАП.

Фінансова відповідальність автомобільного перевізника може встановлюватися Законом України «Про автомобільний транспорт».

Тому твердження:

«за порушення правил перевезення пасажирів штраф завжди становить 170 грн»

є неправильним.

170 грн — це санкція лише за конкретні порушення, передбачені ст. 121-2 КУпАП.

Які види пасажирських перевезень існують

Правове регулювання залежить від виду перевезення.

У практиці можуть зустрічатися:

• міські регулярні перевезення;
• приміські перевезення;
• міжміські перевезення;
• міжобласні маршрути;
• міжнародні перевезення;
• нерегулярні перевезення;
• перевезення організованих груп;
• перевезення дітей;
• перевезення на замовлення;
• таксі.

Для кожної категорії можуть застосовуватися додаткові вимоги до документів, маршруту, водія та транспортного засобу.

Регулярні пасажирські перевезення

Для регулярного автобусного маршруту важливе значення мають:

• маршрут;
• розклад руху;
• дозвільні документи;
• паспорт маршруту;
• визначені місця зупинок;
• дотримання умов перевезення.

У 2026 році правила щодо паспортів маршрутів та організації регулярних перевезень були додатково оновлені, тому при перевірці конкретного перевізника потрібно користуватися саме чинною редакцією нормативних актів.

Міжнародні перевезення пасажирів

Міжнародні автобусні перевезення мають додаткове правове регулювання.

Залежно від маршруту та виду перевезення можуть мати значення:

• ліцензійні вимоги;
• дозволи;
• документи на маршрут;
• документи водія;
• режим праці та відпочинку;
• технічний стан автобуса;
• міжнародні угоди;
• правила перетину державного кордону.

При цьому правила міжнародних перевезень не можна зводити лише до ст. 121-2 КУпАП.

Чи потрібна ліцензія на перевезення пасажирів

Для господарської діяльності з пасажирських перевезень у передбачених законом випадках застосовуються ліцензійні вимоги.

Перед початком роботи перевізнику потрібно перевірити:

• який саме вид перевезень планується;
• чи підлягає він ліцензуванню;
• які транспортні засоби використовуються;
• які вимоги встановлені до матеріально-технічної бази;
• які відомості потрібно подати до ліцензійного органу.

Не варто використовувати старі переліки документів без перевірки чинної редакції ліцензійних умов.

Які документи повинен мати перевізник

Конкретний пакет документів залежить від виду перевезення.

Для перевірки можуть мати значення:

• реєстраційні документи на транспортний засіб;
• ліцензійні документи;
• документи на маршрут;
• документи водія;
• страхові документи;
• квитково-облікова документація;
• інші документи, передбачені законодавством для конкретного виду перевезення.

Що перевіряє Укртрансбезпека

У сфері автомобільного транспорту державний контроль може стосуватися:

• наявності необхідних документів;
• дотримання умов перевезення;
• режиму праці та відпочинку;
• виконання вимог щодо маршруту;
• інших обов’язків перевізника.

За результатами перевірки можуть оформлюватися акти та прийматися рішення про застосування відповідальності.

Фінансові санкції для автомобільного перевізника

Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачені окремі адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Вони можуть застосовуватися, зокрема, за окремі порушення щодо:

• документів;
• маршрутів;
• умов здійснення перевезень;
• міжнародних перевезень;
• ліцензійних та інших спеціальних вимог.

Розмір санкції потрібно визначати за конкретною нормою, чинною на дату правопорушення.

Перевезення організованих груп дітей

Для організованих груп дітей застосовуються підвищені вимоги безпеки.

Необхідно враховувати:

• вимоги до транспортного засобу;
• документи;
• маршрут;
• супровід;
• режим роботи водія;
• інші спеціальні правила.

Порушення таких вимог може створювати окремий склад адміністративного правопорушення, тому їх не слід автоматично кваліфікувати за ст. 121-2 КУпАП.

Чи стосується ст. 121-2 звичайного легкового автомобіля

Стаття 121-2 спрямована саме на порушення під час надання послуг з перевезення пасажирів.

Тому не кожна побутова ситуація, коли у приватному легковому автомобілі перевозять пасажирів, автоматично підпадає під цю норму.

Для приватного автомобіля можуть застосовуватися інші правила дорожнього руху та інші норми КУпАП залежно від конкретного порушення.

Як оскаржити штраф за перевезення пасажирів

Перед оскарженням потрібно отримати та проаналізувати документ, яким особу притягнуто до відповідальності.

Необхідно перевірити:

1. Хто виніс постанову.
2. Яка стаття зазначена.
3. Хто є суб’єктом відповідальності — водій чи перевізник.
4. Яке саме порушення описано.
5. Які докази наведені.
6. Чи правильно встановлена пасажиромісткість.
7. Чи дотримано процедуру притягнення до відповідальності.
8. Чи не пропущений строк оскарження.

Якщо фактичні обставини не відповідають складу правопорушення або порушено процедуру, постанова може бути предметом оскарження у встановленому законом порядку.

Які докази можуть мати значення

Залежно від справи це можуть бути:

• постанова;
• протокол — якщо він складався;
• акт перевірки;
• відеозапис;
• фотографії;
• реєстраційні документи транспортного засобу;
• технічні характеристики;
• маршрутні документи;
• документи про кількість місць;
• пояснення свідків;
• інші матеріали.

Чому важливо правильно визначити статтю

У сфері пасажирських перевезень одночасно діють:

• КУпАП;
• Закон України «Про автомобільний транспорт»;
• Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту;
• Правила дорожнього руху;
• ліцензійні вимоги;
• спеціальні правила для міжнародних перевезень;
• інші нормативні акти.

Тому одна й та сама фактична ситуація не повинна автоматично кваліфікуватися за першою знайденою статтею.

Типові помилки перевізників і водіїв

1. Орієнтуватися на фактичну місткість салону замість реєстраційних документів.
2. Перевозити стоячих пасажирів на міжміському або міжнародному маршруті понад кількість місць для сидіння.
3. Здійснювати посадку або висадку маршрутним таксі з порушенням правил зупинки.
4. Використовувати одного водія на автобусному маршруті понад 500 км.
5. Не розрізняти відповідальність водія і перевізника.
6. Не перевіряти чинність маршрутних і ліцензійних документів.
7. Не фіксувати порушення процедури під час перевірки.
8. Пропускати строк оскарження постанови.

Часті питання про перевезення пасажирів

Який штраф за зайвого пасажира у маршрутці?

За перевезення маршрутним таксі пасажирів понад максимальну кількість, встановлену технічною характеристикою або реєстраційними документами, ст. 121-2 КУпАП передбачає штраф 170 грн.

Який штраф за стоячого пасажира у міжміському автобусі?

Якщо загальна кількість пасажирів перевищує кількість місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою або реєстраційними документами, штраф за ст. 121-2 становить 170 грн.

Який штраф за неправильну зупинку маршрутки?

За порушення правил зупинки маршрутним таксі під час посадки або висадки пасажирів передбачено штраф 255 грн.

Чи можна одному водієві їхати автобусним маршрутом понад 500 км?

Ст. 121-2 КУпАП встановлює відповідальність за перевезення пасажирів на автобусному маршруті протяжністю понад 500 км одним водієм.

Чи завжди штраф отримує водій?

Ні. За ст. 121-2 відповідальність покладається на водія, але за іншими нормами законодавства окремі фінансові санкції можуть застосовуватися до автомобільного перевізника.

Чи може Укртрансбезпека штрафувати перевізника?

Так, у передбачених законом випадках до автомобільного перевізника можуть застосовуватися адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Чи потрібна ліцензія для пасажирських перевезень?

Для окремих видів господарської діяльності з перевезення пасажирів застосовуються ліцензійні вимоги. Конкретні умови потрібно перевіряти залежно від виду перевезення.

Чи можна оскаржити штраф?

Так, якщо є правові підстави. Потрібно перевірити склад правопорушення, докази, процедуру, суб’єкта відповідальності та строк оскарження.

Чи стосується ст. 121-2 приватної поїздки на легковому авто?

Ст. 121-2 регулює порушення при наданні послуг з перевезення пасажирів. Для звичайного приватного перевезення можуть застосовуватися інші норми залежно від фактичних обставин.

За яким законом працює автомобільний перевізник?

Основними актами є Закон України «Про автомобільний транспорт», Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, КУпАП та інші спеціальні нормативні акти залежно від виду перевезення.

Що робити після отримання постанови або акта перевірки

1. Не обмежуйтеся лише сумою штрафу.
2. Перевірте статтю та фактичний опис порушення.
3. З’ясуйте, кого притягнуто — водія чи перевізника.
4. Зберіть реєстраційні та маршрутні документи.
5. Перевірте докази органу контролю.
6. Визначте строк і належний спосіб оскарження.

Правила перевезення пасажирів у 2026 році не обмежуються лише одним штрафом за зайвого пасажира. Закон окремо регулює пасажиромісткість, маршрутні перевезення, міжміські та міжнародні рейси, режим праці водіїв і відповідальність автомобільного перевізника. Тому перед сплатою або оскарженням штрафу потрібно точно встановити, яка норма була порушена та хто є належним суб’єктом відповідальності.