Встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем
Відповідно до норм Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Ознаками фактичної сім’ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є:
- спільне проживання чоловіка і жінки;
- спільний побут;
- взаємні права і обов’язки.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов’язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто:
- наявність спільних витрат;
- спільний бюджет;
- спільне харчування;
- купівля майна для спільного користування;
- участі у витратах на утримання житла, його ремонт;
- надання взаємної допомоги;
- наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням;
- інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Заява фізичної особи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу подається в порядку окремого провадження до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.
У постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21, Велика Палата Верховного суду зазначила, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
Встановлення факту спільного проживання для особи може надати право на спадкування за законом у четверту чергу відповідно до статті 1264 ЦК України і особа може отримати у спадщину нерухомість за відсутності спадкоємців попередніх черг!!!
Для позитивного вирішення справи, необхідно звернути увагу на підготовку належних, допустимих та достатніх доказів, які б мали взаємний зв’язок та у своїй сукупності підтверджували проживання однією сім’єю зі спадкодавцем більше п’яти років. Як докази, судом беруться до уваги документи, що підтверджують спільне утримання майна, докази використання коштів у спільних цілях (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові договори), показання свідків про спільне проживання та ведення спільного проживання, документи про місце реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, тощо.
Не зважаючи на те, що судова практика напрацювала критерії яким мають відповідати докази по даній категорії справ, заявники допускають деякі помилки при підготовці та поданні заяв про встановлення факту проживання однією сім’єю. В тій частині рішень, де суди відмовляли встановленні факту проживання однією сім’єю, заявники не змогли підтвердити факт спільного проживання особи у якості члена сім’ї. В значній частині випадків спадкоємці зазначали, що спадкоємець був особою похилого віку і потребував догляду, а заявник відповідно здійснював такий догляд, при цьому не надавали інших доказів про ведення спільного господарства, тощо. Суди відмовляли в задоволенні таких заяв посилаючись на позицію Верховного Суду про те, що сам факт надання допомоги іншій особі, яка є одинокою особою похилого віку, не є безумовним підтвердженням наявності факту проживання однією сім’єю та не свідчить про наявність підстав для застосування статті 1264 ЦК України.
Ще однією процесуальною помилкою заявників є формування доказової бази лише на спільних фотографіях та показах свідків, не надаючи інших доказів. Звичайно, спільні фото і покази свідків мають важливе значення в процесі доказування, однак Верховний суд при розгляді справи N531/295/19, зробив висновок, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.