Стаття 126 Податкового кодексу України: Порушення порядку подання податкової інформації фінансовими установами

Стаття 126 Податкового кодексу України встановлює правила та відповідальність для банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг і емітентів електронних грошей у разі порушення порядку подання податкової інформації до контролюючих органів. Така інформація є важливою частиною фінансового моніторингу, запобігання ухиленню від сплати податків і забезпечення прозорості економічних операцій. Вчасне та коректне подання даних дозволяє державі ефективно контролювати рух коштів, а для бізнесу — уникнути штрафів і репутаційних ризиків.

Що регулює стаття 126 ПКУ

Норма передбачає відповідальність за три основні види порушень: несвоєчасне подання, подання недостовірної інформації та повну відмову від подання даних. Контролюючі органи мають право накладати штрафи за кожен окремий випадок. Мета статті — забезпечити систематичне надходження податкової інформації, необхідної для виявлення ризикових фінансових операцій та контролю за доходами фізичних і юридичних осіб.

Суб’єкти відповідальності

До кола суб’єктів, які підпадають під дію статті 126, входять:

• Банки — основні інституції, які оперують рахунками фізичних та юридичних осіб.
• Фінансові установи — страхові компанії, кредитні спілки, лізингові та факторингові компанії.
• Небанківські надавачі платіжних послуг — установи, що обслуговують грошові перекази, платежі онлайн тощо.
• Емітенти електронних грошей — компанії, які випускають і обслуговують електронні гаманці та інші подібні інструменти.

Всі ці суб’єкти зобов’язані дотримуватися чітких строків і форм звітності, визначених Податковим кодексом та нормативними актами НБУ і Міністерства фінансів.

Види порушень і наслідки

Основні форми порушень, які охоплює стаття 126, мають різну ступінь тяжкості:

• Несвоєчасне подання інформації — навіть затримка на один день може стати підставою для штрафу.
• Подання неповної або помилкової інформації — якщо дані не можуть бути використані контролюючими органами, це прирівнюється до порушення.
• Відмова від подання — найсерйозніше порушення, яке може спричинити не лише фінансові санкції, а й додаткові заходи впливу, включно з позаплановими перевірками.

Крім штрафів, установи ризикують втратити довіру клієнтів і зазнати репутаційних втрат, адже інформація про накладені санкції може стати публічною.

Приклади практичних ситуацій

Уявімо, що банк не подав дані про рух коштів підприємця, який підпадає під моніторинг через високий обіг коштів. Податковий орган не отримав інформацію вчасно, що затримало перевірку та дозволило уникнути оподаткування. У такому випадку банк отримає штраф, а платник податку може бути зобов’язаний підтвердити джерела доходів самостійно.

Інший приклад: небанківська установа подала дані з технічними помилками, через що інформація не була завантажена в систему ДПС. Формально звіт подано, але через некоректність він вважається неподаним, і установа несе відповідальність на загальних підставах.

Таблиця: відповідальність за різні порушення

Поради для фінансових установ

Щоб уникнути відповідальності, фінансовим установам слід:

• впровадити автоматизовані системи перевірки правильності даних;
• призначити відповідальних співробітників, які контролюють строки подання;
• регулярно проводити внутрішні аудити та навчання персоналу;
• звертатися до юристів для тлумачення змін у податковому законодавстві.

Такі заходи допоможуть не лише уникнути штрафів, але й підвищити довіру з боку клієнтів і контролюючих органів.

Міжнародний аспект

Подібні норми існують у більшості країн ЄС та світу. Вони спрямовані на боротьбу з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму. Українські фінансові установи, що працюють із міжнародними партнерами, мають враховувати подвійні стандарти — як внутрішнє законодавство, так і міжнародні зобов’язання. Це робить дотримання статті 126 ПКУ ще більш актуальним у сфері глобальної співпраці.

Висновок

Стаття 126 Податкового кодексу України встановлює обов’язок для банків та інших фінансових установ подавати точну і своєчасну податкову інформацію. Порушення цього порядку тягне за собою штрафи, перевірки та репутаційні ризики. Для уникнення негативних наслідків важливо налагодити внутрішній контроль, застосовувати сучасні технології та отримувати юридичний супровід. Виконання вимог цієї статті забезпечує прозорість фінансової системи і формує довіру між бізнесом, державою та громадянами.