Стаття 139 податкового кодексу України Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень)

Стаття 139 податкового кодексу України Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень)

   Формування резервів (забезпечень) є важливою складовою фінансового обліку підприємств. Вони використовуються для покриття майбутніх витрат та зобов’язань, що можуть виникнути у зв’язку з діяльністю компанії. Однак у податковому обліку передбачені особливості їх відображення, що спричиняє виникнення різниць. Стаття 139 Податкового кодексу України (ПКУ) регламентує порядок коригування фінансового результату при формуванні резервів (забезпечень).

Загальні положення статті 139 ПКУ

   Відповідно до положень статті 139 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування коригується:

1. На суму витрат на формування резервів (забезпечень), визнаних у бухгалтерському обліку – збільшення фінансового результату;
2. На суму витрат на формування резервів (забезпечень), дозволених до врахування в податковому обліку – зменшення фінансового результату.

   Ці коригування обумовлені тим, що не всі резерви, які формуються в бухгалтерському обліку, визнаються у податковому обліку для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Види резервів (забезпечень), що впливають на податковий облік

   У бухгалтерському обліку підприємства можуть створювати різні види забезпечень, серед яких:

• резерв сумнівних боргів;
• резерви під знецінення запасів;
• резерви під знецінення фінансових інструментів;
• забезпечення виплат відпусток;
• забезпечення на виплату гарантійних зобов’язань;
• забезпечення під майбутні витрати та ризики.

Податкові коригування

   ПКУ передбачає особливі вимоги до формування забезпечень у податковому обліку:

1. Резерв сумнівних боргів. Коригування здійснюється відповідно до критеріїв, встановлених у статті 139 ПКУ. До податкових витрат можуть включатися лише певні категорії безнадійної заборгованості.
2. Забезпечення виплат відпусток. У бухгалтерському обліку такі резерви формуються щомісяця, тоді як у податковому вони визнаються лише в момент фактичної виплати.
3. Забезпечення гарантійних зобов’язань. У податковому обліку визнаються лише ті витрати, що мають підтверджену необхідність та документальне обґрунтування.

   Якщо підприємство нараховує у бухгалтерському обліку резерви, які не передбачені податковими нормами, воно повинне збільшити фінансовий результат на відповідну суму.

Вплив на податкове планування

   Враховуючи особливості податкового обліку забезпечень, підприємства повинні:

• правильно класифікувати резерви, щоб уникнути додаткового податкового навантаження;
• вести чіткий облік витрат, що підлягають коригуванню;
• використовувати ефективні механізми управління податковими зобов’язаннями.

Відповідальність за порушення правил обліку резервів

   Порушення правил формування резервів може призвести до:

• необхідності коригування фінансової звітності;
• штрафних санкцій за неправильне відображення податкових зобов’язань;
• додаткових перевірок з боку податкових органів.

   Правильне застосування норм статті 139 ПКУ дозволяє підприємствам ефективно управляти податковими ризиками та відповідати вимогам законодавства. Формування резервів та забезпечень потребує ретельного підходу, що враховує як бухгалтерські, так і податкові вимоги.

Якщо у вас виникають питання щодо правильного формування резервів у податковому обліку, звертайтеся до Veritas Legal Group. Наші фахівці допоможуть вам розібратися в податкових коригуваннях та уникнути ризиків, пов’язаних із неправильним обліком забезпечень.