Стаття 140 податкового кодексу України Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій

Стаття 140 податкового кодексу України Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій

   Фінансові операції відіграють ключову роль у господарській діяльності підприємств. Вони охоплюють кредитування, лізинг, роялті, страхування, гарантії та інші фінансові зобов’язання. Однак у податковому обліку не всі витрати, пов’язані з такими операціями, враховуються в тому ж порядку, що і в бухгалтерському. Стаття 140 Податкового кодексу України (ПКУ) встановлює правила коригування фінансового результату у разі здійснення певних фінансових операцій.

Основні положення статті 140 ПКУ

   Відповідно до норм статті 140 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню на певні різниці, що виникають у зв’язку з:

• виплатою процентів за кредитами та позиками;
• здійсненням операцій з роялті;
• страхуванням фінансових ризиків;
• наданням або отриманням фінансової допомоги;
• проведенням операцій з гарантіями, поручительством та іншими фінансовими інструментами.

Обмеження щодо процентних витрат

   ПКУ передбачає обмеження для врахування процентних витрат у зменшення податкового зобов’язання. Це стосується випадків:

• коли підприємство отримує кредити від нерезидентів або пов’язаних осіб;
• якщо розмір боргових зобов’язань перевищує визначені законодавством межі;
• у разі виплати процентів на користь компаній, що зареєстровані у низькоподаткових юрисдикціях.

   У таких випадках фінансовий результат збільшується на суми перевищення допустимих процентних витрат.

Коригування витрат на роялті

   Виплата роялті нерезидентам або пов’язаним особам підлягає особливому контролю. Якщо отримувач роялті знаходиться у юрисдикції, де ставка податку на прибуток нижча за стандартну, або якщо він не веде реальну господарську діяльність, такі витрати можуть бути виключені з податкового обліку.

Витрати на страхування

   Витрати на страхування враховуються у податковому обліку, якщо:

• страховик є резидентом України або іншої юрисдикції, що не вважається низькоподатковою;
• договір страхування стосується діяльності підприємства і підтверджений документально;
• страхові виплати не перевищують встановлених лімітів.

Фінансова допомога та гарантії

   Операції з фінансовою допомогою, наданням гарантій та поручительств також впливають на податковий облік. Надана безповоротна фінансова допомога не визнається витратами у податковому обліку, а суми отриманої допомоги можуть збільшувати базу оподаткування, якщо вони не підлягають поверненню.

Вплив на податкове планування

   Застосування положень статті 140 ПКУ вимагає від підприємств ретельного планування фінансових операцій. Для мінімізації податкових ризиків рекомендується:

• контролювати рівень боргового навантаження;
• перевіряти контрагентів на відповідність податковим вимогам;
• коректно оформлювати документи щодо фінансових операцій;
• аналізувати податкові наслідки здійснення роялті та страхових виплат.

   Різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій, можуть суттєво впливати на податкове навантаження підприємства. Грамотне застосування норм статті 140 ПКУ дозволяє уникнути податкових ризиків та оптимізувати фінансові потоки.

Якщо вам необхідна професійна допомога в питаннях податкового обліку фінансових операцій, звертайтеся до Veritas Legal Group. Ми допоможемо вам правильно врахувати податкові різниці та мінімізувати ризики для вашого бізнесу.