Стаття 190 податкового кодексу України Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України
Податок на додану вартість (ПДВ) є одним із ключових непрямих податків в Україні. Його сплата поширюється не лише на операції всередині країни, а й на імпорт товарів та послуг, що постачаються нерезидентами на територію України. Стаття 190 Податкового кодексу України (ПКУ) встановлює правила формування бази оподаткування для таких операцій.
База оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України
Згідно з положеннями ПКУ, при імпорті товарів на митну територію України база оподаткування визначається за такими принципами:
1. Розрахунок бази оподаткування
- Базою для ПДВ є договірна (контрактна) вартість товару.
- При цьому вона не може бути нижчою за митну вартість, яка визначається митними органами відповідно до положень Митного кодексу України.
- До бази оподаткування також включаються:
- Мито та акцизний податок (якщо товар підлягає акцизному оподаткуванню).
- Інші податки та збори, що підлягають сплаті при ввезенні товару.
2. Митне оформлення та контроль
- Митні органи здійснюють перевірку заявленої митної вартості.
- У разі необхідності вони можуть коригувати митну вартість, що вплине на базу оподаткування.
- ПДВ сплачується під час митного оформлення товару.
3. Особливості визначення бази оподаткування в спеціальних випадках
- Якщо товар отримано безоплатно або у вигляді гуманітарної допомоги, база оподаткування визначається за звичайною ціною товару на ринку.
- Для товарів, ввезених для подальшого експорту, діє спеціальний режим оподаткування (пільговий або з нульовою ставкою).
База оподаткування для послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України
Постачання послуг нерезидентами для українських отримувачів також підлягає ПДВ. Однак особливість таких операцій полягає у тому, що обов’язок зі сплати ПДВ покладається не на постачальника-нерезидента, а на отримувача послуги – резидента України.
1. Визначення місця постачання послуг
- Якщо місцем постачання послуг є митна територія України, така операція підлягає ПДВ.
- Визначення місця постачання регулюється статтею 186 ПКУ. Наприклад, якщо послуги стосуються нерухомості в Україні, реклами, консалтингу, оренди або електронних послуг, вони вважаються поставленими на території України.
2. Розрахунок бази оподаткування
- База оподаткування визначається на рівні договірної вартості послуг.
- Якщо оплата здійснюється в іноземній валюті, сума перераховується у гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату складання податкової накладної.
3. Механізм сплати ПДВ
- Платником податку в таких операціях є отримувач послуг – резидент України.
- Отримувач послуг зобов’язаний нарахувати ПДВ за ставкою 20% (або іншою передбаченою законом) і сплатити його до бюджету.
- Для цього він складає податкову накладну від свого імені та реєструє її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
4. Специфічні випадки
- Якщо послуги надаються для особистого використання або неоподатковуваних операцій, отримувач не має права на податковий кредит.
- Для послуг, що надаються через електронні платформи, діють особливі правила оподаткування відповідно до змін у законодавстві.
Правильне визначення бази оподаткування при імпорті товарів та отриманні послуг від нерезидентів є важливим для уникнення податкових ризиків і фінансових санкцій. Дотримання положень статті 190 ПКУ допомагає підприємствам належним чином виконувати свої податкові зобов’язання та мінімізувати ризики помилок у розрахунках.
Якщо у вас виникають питання щодо визначення бази оподаткування або потрібна кваліфікована допомога з податкових питань, звертайтеся до нас! Наші експерти нададуть професійні консультації та допоможуть вам розібратися з усіма нюансами податкового законодавства.